Кафедра електронних пристроїв та систем факультету електроніки утворилась у 2019 р. в результаті об’єднання кафедр електронних приладів та пристроїв та промислової електроніки, які діяли в рамках факультету електроніки починаючи з 1962 р.
Історія кафедр промислової електроніки (ПЕ) та електронних приладів та пристроїв (ЕПП) своїм корінням йде у період п’ятидесятих років, коли в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”, тоді Київському політехнічному інституті, були організовані кафедра “Технічна електроніка” (ТЕ) та кафедра фізики діелектриків (ФД), яка пізніше змінила назву на “Діелектрики та напівпровідники” (зав.кафедрою проф. Нєкрасов Михайло Макарович). Кафедра ТЕ була створена в КПІ проф. Вишневським Адольфом Івановичем в 1951 році. Учбовий курс з іонних та електронних приладів проф. Вишневський читав ще раніше – з 1944 року, коли він почав працювати на електротехнічному факультеті КПІ. Майже одночасно у 1947-1948 роках серйозні дослідження в галузі силової перетворювальної техніки започаткував у КПІ проф. Чиженко Іван Миронович. Пізніше ці роботи мали широке впровадження у народне господарство і в 1962 році були відзначені Ленінською премією.
Перший склад кафедри технічна електроніка (ТЕ) в 1951 році був таким: зав. кафедрою – проф. Вишневський А.І., асистенти – Бондарєв Анатолій Степанович та Буховцева Валентина Андріївна. Наприкінці 1951 року до них приєднався Свєчніков Сергій Васильович (нині директор інституту фізики напівпровідників НАНУ, академік НАНУ). Пізніше кафедра змінила назву на електронні та іонні прилади.
Обидві кафедри ТЕ та ФД, а також кафедра металознавства металургійного факультету, яка готувала інженерів за фахом металофізика (МФ), входили до тільки що заснованого (в 1948 році) інженерно-фізичного факультету, деканами якого були доц. Костенко Г.М., а пізніше проф. Калніболотський М.Л. Завідуючим кафедрою металознавства на той час був академік АНУ Свечніков Василь Миколайович, а значно пізніше на її базі в 1975 році була сформована самостійна кафедра фізики металів, яку очолював до 1991 року проф. Білоцький Олексій Васильович, а з 1991 року очолює проф. Сидоренко Сергій Іванович. Кафедри металознавства та фізика металів підготували багато визначних спеціалістів – вчених, керівників підприємств та установ.
Перший набір студентів на інженерно-фізичний факультет за трьома спеціальностями (ТЕ, ФД, МФ) було проведено в 1948 році. В результаті великого конкурсу були зараховані на перший курс найбільш обдаровані, талановиті молоді люди, практично відмінники навчання. Багато випускників з першого і подальших наборів стали визначними спеціалістами, видатними вченими. Найкращі випускники були залишені для роботи в КПІ. Вони стали ведучими і працюють в КПІ по цей день. Це завідувачі кафедрами, професори д.т.н. Абакумов Валентин Георгійович, Денбновецький Станіслав Володимирович, Зіньковський Юрій Францевіч, Калніболотський Юрій Максимович, Петренко Анатолій Іванович, Синекоп Юрій Степанович, а також доценти Александров Віталій Тихонович, Клєтченков Іван Іванович, Кобцев Юрій Данилович.
В лютому 1952 року інженерно-фізичний факультет раптово для всіх, хто працював, на ньому був розформований. Дві кафедри ТЕ і ФД були передані радіотехнічному факультету, а кафедра металознавства закріплена за металургійним факультетом. Пізніше з появою на металургійному факультеті цілого ряду кафедр, які стали готувати фахівців інженерно-фізичного профілю, цей факультет став називатися інженерно-фізичним (відродив втрачену у 1952 році назву).
Першими соратниками Адольфа Івановича, які розпочали роботу по облаштуванню кафедри, були асистенти А.C. Бондарєв та В.А. Буховцева, технік - лаборант І.С. Коваленко, пізніше до них приєднались асистенти С.В. Свечніков, Н.Я. Сердюк, Е.М. Вакуленко, Я.І. Тетельбаум, Г.Ф. Семенов, В.Т. Александров, А.І. Петренко., Ю.М. Калніболотський., С.В. Денбновецький, Л.М. Шмирьова., В.Г. Абакумов, В.О. Москалюк, М.М. Кобак, Ю.С. Синєкоп та інші.
У 1957-1960 рр. завідувач кафедри доц. Вишневський А.І. працював в Індії експертом ЮНЕСКО з електроніки. Замість нього обов’язки завідувача кафедри у цей час виконували доц. Свечніков С.В. та доц. Тетельбаум Я.І.
Кафедра швидко зростала, брала активну участь у розвитку вітчизняної електроніки, її декілька разів перейменовували. У 1956 р. Міністерство вищої освіти СРСР дало спеціальності нову назву «Електронні прилади».
На першому етапі навчально-науковим напрямом кафедри була вакуумна та газорозрядна електроніка (керівник доц. А.І. Вишневський). Спільно з ДКБ та НДІ електронної промисловості були створені імпульсні кенотрони з індуктивно-розжарюваним катодом (Л.Д. Писаренко), дугові розрядники РТ - 57, РУ - 66, РУ - 68, а також тиратрони з холодним катодом на струм 1 кА та напругою 25 кВ і плазмові комутатори з магнітним та електричним керуванням для вимикання струму (В.І. Крижанівський, А.І. Кузьмичєв, А.І. Шендаков, Л.Н. Шмирьова).
Колектив доцента А.C. Бондарєва займався розробкою приладів та пристроїв НВЧ (А.І. Толпеко, М.М. Кобак, В.О. Москалюк, І.Д. Шовкун, д.ф.-м.н. В.Є. Чайка, проф. Л.Г. Гассанов). Доцентом М.М. Кобаком була створена навчально-наукова лабораторія приладів та техніки НВЧ, а також організована тісна співпраця з провідними промисловими підприємствами України для отримання студентами практичного досвіду в цій галузі.
Напрям «Електронно-променеві прилади» був заснований доц. Г.Ф. Семеновим і залишався одним з головних на кафедрі протягом всієї її історії. Провідні вчені кафедри професори С.В. Денбновецький, С.О. Воронов. Б.А. Циганок, доценти О.В. Лещишин, О.В. Терлецький, Л.Д. Васильєва, С.Р. Михайлов, І.В. Мельник, ст. наукові співробітники В.Г. Мельник, В.О. Рабишко, Т.М. Цикунова, А.Т. Матохнюк, Б.А. Тугай, пров. інженер А.Г. Тагиль та інші внесли суттєвий вклад у розробку різноманітних електронно-променевих приладів та пристроїв на їх основі.
З приходом у 1966 р. доц. Р.М. Наапетяна, на кафедрі виник новий навчально-науковий напрям – квантова електроніка. У 1977 р. його очолив д.т.н., заслужений професор НТУУ “КПІ”, заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член багатьох міжнародних та національних товариств Ю.В. Байбородін, який написав підручник «Основи лазерної техніки» (перша премія НТУУ «КПІ») та інші навчальні посібники.
Наукові дослідження колективу цього напряму (доценти А.І. Мащенко та В.О. Чадюк) пов'язані з розробкою квантових волоконних та інтегрально - оптичних датчиків. До досягнень кафедри слід віднести створення на ПО "Завод Арсенал" науково-дослідного центру пріоритетних технологій оптичної техніки під керівництвом проф. Ю.В. Байбородіна. Утворена Рада, став діючим науковий республіканський семінар "Інтегральна оптика в Україні". За розвиток інтегральної оптики в Україні керівник семінару проф. Ю.В. Байбородін та секретар семінару А.І. Мащенко були нагороджені медалями "100 лет С.И. Вавилову".
У 1975-1977 рр. обов’язки завідувача кафедри виконував доц. Семенов Г.Ф. З 1977 по 2006 р.р. кафедрою завідував Заслужений діяч науки та техніки України, Заслужений професор НТУУ “КПІ”, д.т.н. С.В. Денбновецький.
З приходом на посаду завідувача кафедри професора, д.т.н. С.В. Денбновецького С.В. почався другий етап розвитку кафедри. У 1984 Міністерство вищої освіти СРСР за ініціативою кафедри дало спеціальності нову назву - «Електронні прилади та пристрої», яка зберігалась до 2020 р.
У вісімдесяті роки електронна промисловість почала приділяти велику увагу застосуванню плазмової техніки в технологіях мікроелектроніки. Для фахової підготовки студентів на кафедру були запрошені провідний спеціаліст, проф. В.П. Бєлєвський та співробітники галузевих НДІ С.А. Груша, І.В. Гусєв та Ю.Г. Кононенко.
У 1980 р. була створена наукова група під керівництвом доц. Кузьмичєва А.І., яка займається дослідженнями в галузі вакуумної іонно-плазмової техніки та технології. В цю групу увійшли аспіранти М.С. Архипов, Л.Ю. Цибульський, С.Б. Сидоренко, О.М. Бевза, І.М. Гончарук, склодув А.А. Тютюнников. Група розробила за участю проф. В.П. Бєлєвського та впровадила в промисловість термоіонний пристрій, який дає можливість нанесення тонких плівок металів з іонізацією парового потоку осадженого матеріалу в імпульсному індукційному розряді. Цей пристрій використовується для металізації підкладок у технологічному процесі виготовлення інтегральних схем у НДІ Мікроприладів (м. Київ). Були також розроблені пристрій індукційного випаровування, магнетронні розпилювачі, джерела живлення з електронним керуванням для електронно-променевих випаровувачів та магнетронних розпилювачів для різних підприємств м. Києва. Були розроблені технологія та устаткування для нанесення екрануючих шарів на пластмасові корпуси радіоелектронної апаратури та декоративного покриття на різні товари народного споживання.
Третій етап розвитку кафедри почався в 1990 р., коли у складі кафедри була утворена науково-дослідна лабораторія електронно-променевих технологічних пристроїв (завідувач – с.н.с., к.т.н. В.Г. Мельник, науковий керівник проф. С.В. Денбновецький). В основу розробок колектив лабораторії поклав результати дослідження з утворення технологічних електронних гармат нового типу з використанням високовольтного тліючого розряду, систем керування та живлення до них, а також з розробки технологічних процесів з їх використанням. Перші госп. договірні НДР були виконані для заводу “Генератор” (м. Київ) та ДКБ “Стріла”, потім НДІ технології та організації виробництва (НДІ ТОП). Нове зварювальне устаткування дозволило підвищити продуктивність праці в 2,5-3 рази і зекономити за термін її експлуатації декілька сотень кілограмів припоїв на основі срібла. Були створені електронні гармати для зварювання, спаювання та інших технологічних процесів для ПО "Завод Арсенал" (м. Київ) та заводу оптичного верстатобудування в м. Сморгонь (Білорусь).
У зв'язку із значною увагою до стану навколишнього середовища на кафедрі був сформований новий напрям, пов'язаний із застосуванням електроніки для контролю та захисту навколишнього середовища, а також організована підготовка з нової дисципліни «Електроніка в екології» (А.І. Кузьмичєв, С.Б. Сидоренко). На кафедрі були розроблені пристрої для генерації озону та озонотерапевтичної апаратури.
На цьому етапі відбувся перехід на багатоступеневу систему освіти – бакалавр, спеціаліст та магістр. Кафедрою повністю розроблено учбово-методичну документацію для різних рівнів освіти. Вже з 1995 року відбуваються випуски бакалаврів електроніки, а з 1997 року – випуски магістрів.
Характерною ознакою діяльності кафедри завжди була її багатофункціональність, яка тісно пов'язана з різноманіттям електронних приладів і пристроїв. Адже електронні прилади та пристрої - це цеглинки, на базі яких будуються сучасні електронні системи. Цей напрям електроніки охоплює теорію, моделювання, автоматизоване проектування, технологію виготовлення, тестування, застосування у цифрових та аналогових системах приладів та пристроїв, робота яких базується на взаємодії носіїв заряду з полями у електронних, квантових, оптичних, теплових, механічних, шумових явищах та їх комбінаціях у вакуумі, газі, плазмі та твердому тілі, що також передбачає інтеграцію фізичних, хімічних та біологічних явищ. Профіль підготовки спеціалістів, яких готує кафедра, дуже широкий. Це дозволяє їм працювати у різних галузях сучасної промисловості, науки, техніки тощо.
Четвертий етап розвитку кафедри почався в 2006 році з приходом на посаду завідувача кафедри д.т.н., професор Л.Д. Писаренко, який у 1992 - 1996 р.р. обіймав посаду декана факультету електронної техніки, а у 1996 - 2003 р.р. ‒ декана факультету електроніки. На даному етапі на базі фундаментальних фізико-математичних, технологічних, схемотехнічних та спеціальних навчально-наукових циклів кафедра здійснювала багатопрофільну підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів, кандидатів та докторів наук для дослідницької, проектно-конструкторської, організаційно-методичної та науково-викладацької діяльності в галузі дослідження, проектування, виробництва та експлуатації електронних приладів, пристроїв та систем широкого призначення.
Упорядкування структури спеціальностей в галузі електроніки супроводжувалося вдосконаленням навчальних планів кафедри, посиленням ролі фундаментальної, нормативно-організаційної та спеціальної науково-дослідницької підготовки у відповідності до вимог Болонської концепції, навчально-дослідницького статусу університету, сучасних потреб суспільства.
Магістерська підготовка проводилася за програмами:
- Електроніка інформаційних систем.
- Електроніка фізико-технічних систем.
Напрями підготовки магістрів за програмою «Електроніка інформаційних систем»:
─ мікрохвильові пристрої та системи приймання, передавання, обробки та захисту інформації, зокрема системи супутникового, мобільного та радіорелейного зв’язку;
─ лазерні, оптоелектронні та оптичні пристрої і системи обробки, передавання, зберігання та відображення інформації, включаючи інтегрально-оптичні та голографічні пристрої і системи, оптичні процесори, лазерні датчики фізичних величин, а також пристрої функціональної електроніки;
─ системи цифрового прикладного телебачення для перетворення, передавання, обробки та відображення зображень у різних діапазонах електромагнітного випромінювання (світлового, рентгенівського, інфрачервоного тощо);
─ телекомунікаційні системи та мережеві технології;
─ локальні та глобальні обчислювальні інформаційні мережі;
─ мікропроцесорні та мікроконтролерні пристрої і системи обробки інформації, включаючи системи на цифрових сигнальних процесорах та програмованих логічних інтегральних схемах;
─ методи математичного моделювання та автоматизованого проектування інформаційних систем з використанням сучасних комп’ютерних технологій.
Напрями підготовки магістрів за програмою «Електроніка фізико-технічних систем»:
─ дослідження газових розрядів (тліючого, дугового, магнетронного, коронного, бар’єрного, іскрового) низького та атмосферного тиску в газовому та паровому середовищі при різних видах електричного живлення (імпульсного, високочастотного та мікрохвильового);
─ теоретичні дослідження та математичне моделювання газових розрядів та плазмових процесів, зокрема імпульсного магнетронного розряду для нанесення тонких плівок;
─ дослідження взаємодії іонів та інших плазмових часток з матеріалами, дослідження впливу іонного бомбардування на формування структур конденсатів та ефектів плазмової іонної імплантації;
─ дослідження плазмово-хімічних процесів в розрядах низького та атмосферного тиску для отримання плівок та покриттів складного вмісту для електроніки та оптики;
─ електронно-променеві процеси взаємодії з речовиною та відповідні технології;
─ іонно-променеві і іонно-плазмові технології та іонно-плазмова імплантація;
─ дослідження плазмово-хімічних процесів в розрядах атмосферного тиску для очистки поверхні від органічних і біологічних забруднень та стерилізації, детоксикації газових викидів, спричинених двигунами внутрішнього згоряння;
─ дослідження процесів для отримання новітніх метаматеріалів для мікрохвильової техніки та фотоніки;
─ функціональна електроніка.
Наукове співробітництво кафедри з промисловими підприємствами міста Києва, України та НАН України складалися на основі договорів про співробітництво за напрямками спеціалізації навчально-дослідницьких лабораторій кафедри. Таке співробітництво дає можливість більш чітко і з врахуванням сучасних потреб відповідних підприємств визначати теми бакалаврських та магістерських робіт, впроваджувати результати наукової роботи студентів та аспірантів у виробництво, проводити практику студентів в умовах діючих підприємств, використовувати обладнання підприємств для проведення науково-дослідної роботи студентів та аспірантів кафедри. Інноваційні розробки співробітники кафедри проводилися за участю студентів і аспірантів в плані розробки тем бакалаврських та магістерських робіт, наукової роботи аспірантів, а також в рамках виконання договорів про співробітництво з підприємствами. За останні роки проведено понад 10 інноваційних розробок. Результати інноваційних розробок впроваджуються у виробництво.
Кафедра була ініціатором та організатором створення Навчально-Науково-Виробничого Центру з плазмової нанотехнології функціональних оптичних покриттів з використанням матеріально-технічної бази Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України і бази кафедри електронних приладів та пристроїв. Центр створений з метою підвищення якості підготовки фахівців, адаптації їх до дослідницької та виробничої діяльності, а також для залучення студентів, аспірантів та викладачів кафедри до виконання разом з співробітниками Інституту електрозварювання учбової та науково-дослідницької роботи по плазмовій нанотехнології функціональних оптичних покриттів. Керівник Центру від НТУУ «КПІ» – професор кафедри «Електронні прилади та пристрої», доктор технічних наук Кузьмичєв А.І.
В лабораторії електронно-променевих технологічних пристроїв під керівництвом проф. Денбновецького С.В. розроблялися та досліджувалися електронні гармати високовольтного тліючого розряду (ВТР) та технологічні процеси на їх основі. Ці гармати використовуються для плавки, зварювання, паяння, нанесення хімічно складних покриттів, та інших технологічних операцій, які виконуються електронним променем у середньому та низькому вакуумі та контрольованому газовому середовищі. Газорозрядні гармати відрізняються відносною простотою конструкції, можуть працювати в широкому діапазоні тиску у різноманітному газовому середовищі.
Розширення профілю діяльності випускників кафедри дозволило сформувати нові навчально-наукові програми підготовки фахівців вищої кваліфікації. Кафедра була провідною з наукових спеціальностей 05.27.02 "Вакуумна, плазмова та квантова електроніка" та 05.27.06 "Технологія, обладнання та виробництво електронної техніки" Спеціалізованої Ради Д.26.002.08. Заступником голови Спеціалізованої Ради Д.26.002.08 був завідувач кафедри «Електронні прилади та пристрої», доктор технічних наук, професор Л.Д. Писаренко, вченим секретарем – доцент кафедри В.Г. Артюхов. Членами Спеціалізованої Ради Д.26.002.08 був також професор кафедри, доктор технічних наук С.В. Денбновецький, який очолював її у 2007-2010 р.р. та у 2011-2014 р.р., та професор кафедри, доктор технічних наук І.В. Мельник. У 2018 році доценти кафедри Кузьмичєв А.І. та Жовнір М.Ф. у Спеціалізованій Раді Д.26.002.08 захистили докторські дисертації.
За час існування кафедрою підготовлено та випущено понад 3900 спеціалістів, співробітниками кафедри захищено 11 докторських та 66 кандидатських дисертацій. Створено науково-педагогічну школу з фізичних та математичних методів моделювання та аналізу техніко-економічної ефективності електронних приладів та пристроїв (НВЧ, лазерних, електронно-променевих, плазмових, акустоелектронних). Результати наукових досліджень опубліковано у 3490 працях, у тому числі у 63 підручниках, навчальних посібниках та монографіях. Серед випускників кафедри 1 лауреат Ленінської та Державної премій СРСР, 1 чл.-кор. НАН України, 10 професорів, докторів технічних наук, які обіймали або обіймають посади завідувачів різних кафедр КПІ імені Ігоря Сікорського.
Кафедра "Електронні прилади та пристрої" мала тісні міжнародні зв'язки з навчальними закладами та науковими організаціями інших країн. З 1953 р. кафедра готувала висококваліфікованих спеціалістів для Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини, Монголії, Кореї, В'єтнаму, Іраку, Чехословаччини, Китаю, Балтійських країн, а також країн Середньої Азії і африканського континенту. Трохи пізніше кафедра почала підготовку аспірантів з Іраку, В'єтнаму та Польщі.
В рамках міжнародного співробітництва відбувався обмін досвідом між викладачами кафедри та викладачами іноземних навчальних закладів. Проф. А.І. Вишневський протягом майже трьох років працював в Індії, де брав участь у створенні Бомбейського технологічного інституту. Доцент С.В. Свєчніков майже рік викладав технічну електроніку для студентів, аспірантів, науково-педагогічного колективу у Шанхайському політехнічному інституті. Проф. Ю.В. Байбородін у 1959-1960 р.р. перебував у науково-технічному відрядженні в м. Сіань (Китай), консультуючи місцевих спеціалістів, за що отримав орден КНР. Проф. Б.А. Циганок читав лекції фінською мовою в Технічному університеті м. Оулу (Фінляндія), німецькою мовою з перекладом на китайську в Авіаційному університеті м.Шеньян (КНР).
Викладачі кафедри успішно стажувалися за кордоном: проф. В.О. Москалюк (НДР), проф. А.І. Петренко (Велика Британія), доц. А.І. Солдатенко (Франція), проф. Б.А. Циганок (Фінляндія, ФРН, Канада), доц. М.М. Кобак (США), проф. А.І. Кузьмичєв (Німеччина), доц. А.В. Лещишин (Чехословаччина).
З 1977 р. кафедра електронних приладів та пристроїв підтримувала тісні творчі зв'язки з політехнічним інститутом м. Вроцлав (Польща). Результатом наукового співробітництва кафедри з інститутом електронних технологій Вроцлавської Політехніки було реалізовано низку сумісних програм з розробки нових електронно-променевих систем та прогресивних технологій обробки матеріалів. З 1994 р. здійснювалось співробітництво з інститутом вакуумних технологій, що знаходиться у м. Варшава (Польща), в результаті якого була розроблена апаратура електронно-променевого зварювання деталей значних товщин за допомогою квазі-подвійного променя.
Доцент кафедри А.І. Толпеко протягом двох років працював деканом по роботі з іноземними студентами, аспірантами та стажистами КПІ, а з 1980 р. по 1992 р. працював заступником начальника Управління з навчання іноземних студентів, аспірантів, стажистів та зовнішніх зв'язків Мінвузу УРСР. За свою роботу в Міністерстві він був нагороджений значком "Відмінника вищої школи СРСР", а також "Відмінника вищої школи Чехії" та "Відмінника вищої школи Словакії".
Професор кафедри Циганок Б.А. зробив значний внесок у підготовку кадрів для зарубіжних країн, у розвиток міжнародного співробітництва КПІ імені Ігоря Сікорського. Працював деканом по роботі з іноземними студентами. По 2013 рік керував управлінням міжнародних зв'язків, після цього працював директором Центру міжнародної освіти (ЦМО), директором навчальних програм ЦМО КПІ імені Ігоря Сікорського. Був президентом товариства Україна-Фінляндія. Нагороджений Лицарським орденом білої троянди 1-го ступеня Республіки Фінляндії. Багато років був головою Фахової (пізніше – Екпертної) ради з підготовки іноземців в структурі Державної акредитаційної комісії України та головою Науково-методичної комісії з доуніверситетської та базової підготовки іноземних громадян МОН України.
В останні роки активно співпрацював з Технічним університетом м. Дрезден (ТУД) в освітянській та науковій сферах. Практично щорічно організовував практику студентів факультету в Інституті конструювання та техніки зв’язків ТУД (директор проф. – К-Ю. Вольтер, а з 2014 року – проф. К. Бок). Спільно з проф. Х. Хойєром з ТУД, старшим викладачем кафедри електронних приладів та пристроїв О.О. Олійником та студентами виконував науково-дослідницький проект «Збільшення числа внутрішніх зв’язків в електронних структурах з використанням динамічних неоднорідностей».
З 2003 р. існує угода про співробітництво з Технічним університетом Дрездена. Співробітництво між університетами здійснюється у рамках програми «Подвійний диплом». Студенти кафедри електронних приладів та пристроїв щорічно проходили літню практику у Технічному університеті Дрездена, частина з яких успішно здавала вступні іспити до технічного університету Дрездена і навчається в ньому за програмою «Подвійний диплом».
Спеціальність промислова електроніка вперше була сформована проф. Кагановим Ізраілем Львовичем в Московському енергетичному інституті (МЕІ) в 1954 році, а в КПІ – на кафедрі електронних та іонних приладів в 1956 році. Спеціальність ПЕ було доручено формувати доценту Свєчнікову С.В., який в 1962 році перейшов працювати в Академію наук України.
В червні 1962 року на базі кафедри електронних та іонних приладів була організована як профілююча кафедра промислової електроніки (ПЕ). На посаду завідувача кафедри був обраний за конкурсом доцент Руденко В.С. (наказ № 429 від 18.07.1962р.).
В результаті поділу кафедри електронні та йонні прилади на дві рівні частини, до складу кафедри ПЕ увійшли доц. Тетельбаум Я.І., доц. Петренко А.І., асистенти – Абакумов В.Г., Будняк А.А., Вакуленко Є.М., Вільчинський Р.А., Калніболотський Ю.М., Радченко І.О., Семенова Л.Д., Смешко В.Ф., Фесечко В.О., Чайковський О.О., Шмирьова Л.М., зав.лаб. Захаров М.О., аспіранти – Денбновецький С.В., Заборовський Ю.О. Пізніше, в 1963 році, у зв’язку зі збільшенням педнавантаження завідувачем кафедри були запрошені на посади асистентів кращі випускники КПІ різних спеціальностей: Бобін В.В., Єлізаренко Г.Н., Зінченко В.Я., Капшук О.О., Сенько В.І., Усіков В.А.
Поява третьої кафедри дозволила організувати в 1962 році факультет, який спочатку мав назву радіоелектроніки, потім з 1973 р. – електронної техніки, а з 1996р. – електроніки. Таким чином факультет електроніки та кафедра ПЕ є ровесниками.
Засновником спеціальності “Промислова електроніка” у Радянському Союзі є проф. Каганов І.Л., який у 1943 р. організував у Московському енергетичному інституті кафедру “Іонні прилади та перетворювачі струму” Під впливом його наукової школи спеціальність “Промислова електроніка” одержала визнання в багатьох навчальних закладах Союзу. На сьогодні в Україні є 12 кафедр “Промислова електроніка”. Крім того, на багатьох кафедрах викладається загальний курс з промислової електроніки, який входить до навчальних планів не однієї інженерної спеціальності. Роботу усіх цих кафедр координує науково-методична комісія з електроніки Міносвіти України. У рамках цієї комісії діє підкомісія з промислової електроніки. На протязі останніх років підкомісія щорічно проводить свої засідання у різних вищих закладах України, що сприяє швидкому зростанню загального рівня всіх напрямків роботи кафедр ПЕ та підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації (докторів наук).
У 1980 році засідання науково-методичної ради (НМР) з промислової електроніки Мінвузу СРСР було проведено в КПІ. Безперечно, її робота мала значний вплив на подальшу методичну та науково-дослідну роботу кафедри, сприяла зростанню кількості науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації. У цьому засіданні брали участь практично всі завідувачі кафедр промислової електроніки Радянського Союзу.
Зібралося більше 40 членів НМР, були запрошені визначні вчені: проф. Каганов Ізраіль Львович, Лауреат Ленінської премії, засновник спеціальності “Промислова електроніка” в СРСР, академік НАНУ Чиженко Іван Миронович, Лауреат Ленінської премії, засновник наукової школи з перетворювальної техніки на Україні. В засіданні прийняли участь завідувачі кафедрами факультету електронної техніки професори Сігорський Віталій Петрович, Петренко Анатолій Іванович, Денбновецький Станіслав Володимирович. Усі вони, голова НМР проф. Лабунцов Володимир Олександрович та зав. кафедрою ПЕ КПІ проф. Руденко Володимир Семенович зображені на фото № 1 в першому ряду.
Історично у своєму розвитку кафедра ПЕ пройшла декілька етапів.
Перший етап охоплює період з 1962 по 1964 роки, коли кафедра ще тільки розпочинала свою роботу. В цей час були створені нові лабораторії з основ промислової електроніки, джерел електроживлення електронної апаратури, електронних ланцюгів безперервної та імпульсної дії та ін. Паралельно проводилась активна науково-дослідна робота, зокрема розглядалися питання, пов’язані з графічним відображенням інформації (керівник доц. Петренко А.І.) та перетворювальною технікою (доц. Руденко В.С.). Йшла інтенсивна підготовка кадрів.
Другий етап розвитку кафедри ПЕ почався в 1964р. після виділення з її складу нової кафедри – технічної електроніки. Цю кафедру очолив проф. Сигорський В.П., який за конкурсом прийшов до КПІ з Сибірського філіалу АН СРСР. Кафедра перейшла з цокольного поверху на перший в нові, проте знову ж такі тісні приміщення. За кафедрою було збережено загальний курс “Основи промислової електроніки”, а також спеціалізація “Перетворювальна техніка” спеціальності “Промислова електроніка” денної, вечірньої та заочної форм навчання. Кафедра змінила назву і почала називатися кафедрою “Енегретичної електроніки”, що більше відповідало її новому профілю. Саме з цього часу почався швидкий розвиток на кафедрі перетворювальної техніки як у методичному, так і в науковому плані. З’явилися перші учбові посібники, перші кандидати наук за цим профілем (Сенько В.І., Трифонюк В.В., Басовський В.Ф., Сушко В.О. та ін.). Змінилася лабораторна база кафедри. Лабораторні роботи виконувалися на макетах та лабораторних стендах. Кафедра повністю перейшла на вивчення напівпровідникової техніки, зокрема силової перетворювальної техніки, що стало прогресивною зміною у її розвитку.
На другому етапі до скалду кафедри увійшли молоді здібні випускники, серед яких – Жуйков В.Я., Гулий В.Д., Яценко В.П., Морозов В.Г., Попов В.А., Коротєєв І.Є., Ромашко В.Я., Терещенко Т.О., Будьонний О.В., Макаренко М.П., Малишевський С.Ф. Науково-дослідний сектор поповнили Козлов Ю.А., Рибак В.А., Абакумова З.І., Титов М.О., Лісниченко В.А., Князюк Л.П., Красантович М.Ю., Глазов Ю.О., Костецький О.О., Назаренко О.В. Горох Л.П., та ін.
Прилив свіжих сил допоміг швидко підняти рівень учбово-методичної та наукової роботи. Почалися великі госпрозрахункові роботи з промисловістю, було підготовлено і видано ряд навчальних посібників з грифом Мінвузу СРСР та УРСР. Було підготовлено ряд кандидатських дисертацій (Жуйков В.Я. та Коротєєв І.Є.), а також докторська дисертація (Руденко В.С.).
Третій головний етап розвитку (1974-1986р.р.) почався з переходом кафедри в нові приміщення III i IV поверхів учбового корпусу № 12, які кафедра займає і тепер. Значне збільшення корисної площі дозволило по-новому підійти до створення та оформлення учбових та науково-дослідних лабораторій кафедри. Проекти лабораторій, лабораторних стендів широко обговорювались на кафедрі. Враховувався як науково-методичний зміст, так і естетичний вигляд робіт.
Після конкурсного відбору було реалізовано проекти лабораторій з основ промислової електроніки (кімн. 301), перетворювальної техніки (кімн. 311), пристроїв промислової електроніки (кімн. 304). У розробці проектів та постановці лабораторій брали активну участь ас. Вільчинський Р.О., ас. Семенова Л.Д., зав.лаб. Заікін В.К. та Козлов Ю.А., ас. Гулий В.Д., доц. Сенько В.І., ас. Ромашко В.Я., ас. Морозов В.Г., ст.інж. Артюшенко В.І., а також усі співробітники кафедри та багато студентів. Пізніше на засіданні науково-методичної комісії з промислової електроніки Мінвузу СРСР в 1980 році було прийнято рішення вважати лабораторію з основ промислової електроніки типовою для всіх вузів країни, а Вчена рада інституту визнала її зразковою.
На кафедрі щорічно створювалося і модернізувалося 30-35 нових лабораторних робіт. У цей же час на кафедрі було створено лабораторію обчислювальної техніки на базі ЕОМ “МИР-2”. Було організовано курси підвищення кваліфікації співробітників кафедри з основ програмування. У цей час на кафедрі було розгорнуто великі госпрозрахункові науково-дослідні роботи, об’єм яких складав 700-800 тис.руб. на рік. Було організовано науково-дослідний сектор кафедри (НДС), який нараховував понад 70 робітників. Пізніше об’єми робіт і штат співробітників НДС було скорочено відповідно до 500 тис.руб. і 50 чоловік, щоб забезпечити найбільш доцільну пропорцію між кількістю штатних співробітників НДС і кількістю викладачів (2:1). Така пропорція давала можливість використовувати практично усіх співробітників кафедри у навчальному процесі.
У цей період було розгорнуто науково-дослідні роботи студентів під керівництвом викладачів і співробіткиків НДС – доц. Жуйкова В.Я. – заст. зав. кафедри з науково-дослідної роботи (НДР), ст.викл. Гулого В.Д., доц. Сенько В.І. – заст. зав. кафедри з учбової роботи, с.н.с. Терещенко Т.О., доц. Коротєєва І.Є. та ін. Пізніше до цієї роботи було підключено молодих співробітників кафедри: Будьонного О.В., Макаренко М.П., Сучика В.Є., Рогаля В.В., Артеменка М.Ю. та ін.
Третій етап розвитку кафедри характеризується інтенсивною і напруженою працею співробітників та студентів. Кафедра знову отримала цілісність: спеціальність 0612 – “Промислова електроніка” була повністю зосереджена на кафедрі. Тому їй з 1.09.1977р. знову було повернуто початкову назву – промислова електроніка. Було видано кілька підручників з грифом Мінвузу СРСР та УРСР, зокрема: “Основи перетворювальної техніки” автори Руденко В.С., Сенько В.І., Чиженко І.М., “Основи промислової електроніки” автори Руденко В.С., Сенько В.І., Трифонюк В.В., “Силові іонні та напівпровідникові прилади” автори Вишневський А.І., Руденко В.С., Платонов А.П. Вийшли з друку монографії “Імпульсні перетворювачі та стабілізатори на тиристорах” автори Руденко В.С. та Денисов О.І., “Статичні перетворювачі на двохопераційних тиристорах” автори Руденко В.С. та Сенько В.І., “Основи промислової електроніки” – колектив авторів, “Розрахунок пристроїв перетворювальної техніки” автори Руденко В.С., Жуйков В.Я., Коротєєв І.Є. та інші видання.
Усього, до кінця 1986 року, за 25 років існування кафедрою видано з грифом Мінвузу 6 підручників, 5 учбових посібників, 15 монографій, а також понад 120 найменувань учбово-методичної документації. Кафедра зміцніла організаційно. У цьому велика заслуга шести заступників завідуючого кафедрою – проф. Жуйкова В.Я. і проф. Сенько В.І., доц. Ромашко В.Я., ст. викл. Морозова В.Г., ст. викл. Макаренко М.П., доц. Трифонюка В.В., вченого секретаря ст. викл. Приходько О.О. Треба відмітити невтомну працю ст. техніка Добротворської Варвари Іванівни, ветерана праці, що працювала в КПІ з 1947 р., яка змогла відмінно організувати діловиробництво на кафедрі.
Результатом інтенсивної цілеспрямованої науково-дослідної роботи кафедри були щорічні захисти дисертаційних робіт її співробітниками, зокрема захисти докторських дисертацій випускником кафедри доц. Денисовим О.І. (1984р.), а також її провідними спеціалістами – проф. Сенько В.І. та проф. Жуйковим В.Я. (1985р.). Кафедрі було присвоєно звання зразкової.
Четвертим етапом розвитку кафедри слід вважати період з 1986р. по 1992р. В 1992 році кафедрі виповнилось 30 років. Цей етап характеризується впровадженням в наукову-дослідну роботу (НДР) та учбовий процес мікропроцесорної техніки та персональних ЕОМ в усіх семи наукових та чотирьох учбових лабораторіях кафедри. На вирішенні цієї задачі були зосереджені усі сили кафедри. Знову виникла потреба у перебудові лабораторної бази, створенні нових підручників та навчально-методичних посібників. Науково-дослідні роботи були переорієнтовані на створення та дослідження пристроїв промислової електроніки з широким використанням ПЕОМ та мікропроцесорної техніки, сучасних мікроелектронних пристроїв, а також методів проектування та конструювання. Виникла необхідність розпочати прикладні науково-дослідні роботи по застосуванню сучасних засобів електронної техніки у найважливіших галузях народного господарства, таких як енергетика, машинобудування, транспорт та ін. Цього ж вимагала і сучасна економічна перебудова України.
Наукова тематика кафедри на цьому етапі характеризується цілісністю. Вона присвячена комплексній розробці, дослідженню і створенню напівпровідникових перетворювачів параметрів електричної енергії, джерел вторинного електроживлення, мікромініатюризації перетворювачів, а також синтезу та математичному моделюванню компонентів та пристроїв перетворювальної техніки.
Ця тематика має не тільки велике наукове, але й прикладне значення. Розробки кафедри впроваджені і впроваджуються у промисловість. Це зумовило широкі науково-технічні зв’язки з низкою промислових підприємств та наукових установ.
На четвертому етапі постійно розвивалися і зміцнювалися зв’язки кафедри з інститутом електродинаміки (ІЕД) НАН України, інститутом електрозварювання ім. Патона, інститутом проблем енергозбереження, з ВО “Перетворювач” м. Запоріжжя, механічним заводом ім. О.К. Антонова м. Київ, ВО “Точелектроприлад” (ген. директор Шило П.А.), ВО “Реле та автоматики” (ген. директор Пономарьов В.А.), ВО “Київприлад” (ген. директор Лєбєдєв О.Н.), ВО ім. Корольова м. Київ (ген. директор Згурський В.А.), ВО “Кристал”, ВО “Сатурн”.
Тривалі та плідні зв’язки було встановлено з Таллінським електротехнічним заводом, Всесоюзним науково-дослідним акумуляторним інститутом м. Ленінград, заводом “Пірометр” м. Ленінград, Сухумським фізико-технічним інститутом і багатьма іншими науковими організаціями та підприємствами.
Плідні та тривалі зв’язки було встановлено з Габровським машино-електротехнічним інститутом (Болгарія). До кінця четвертого періода кафедрою виконано понад 60 госпрозрахункових робіт, передано для впровадження в промисловість понад 70 нових зразків промислових електронних пристроїв. В нових розробках використовувалися оригінальні науково-технічні рішення, за які співробітники кафедри отримували щорічно 10-15 авторських свідоцтв. За п’ять років отримано понад 80 авторських свідоцтв, почесні звання “Винахідник СРСР” були присвоєні проф. Жуйкову В.Я., проф. Сенько В.І. За результатами науково-дослідних робіт співробітниками кафедри щорічно публікувалося 50-60 наукових статей та тезисів доповідей, робилося 60-70 наукових доповідей на науково-технічних конференціях та семінарах.
Протягом 4-го етапу на кафедрі було захищено 33 кандидатських та 4 докторських дисертації, підготовлено понад 3200 інженерів, в тому числі 80 інженерів для країн соціалістичної співдружності: Польщі, Куби, Болгарії, Чехословаччини. Особливо треба відзначити підготовку інженерних кадрів для Польської Народної республіки. Протягом майже 15 років на кафедрі навчалося 46 польських студентів. Усі вони успішно закінчили університет, а 18 з них одержали дипломи з відзнакою. Кращі з них потім повернулися до нас для навчання в аспірантурі. Успішно закінчили аспірантуру Ришард Стржелецкі, Мирослав Ковальські, Іренеуш Мосонь, Тадеуш Щепанек та Ришард Мозгава. А Ришард Стржелецкі через деякий час знову продовжив навчання на кафедрі, тепер уже в ролі докторанта. Закінчивши докторантуру він успішно захистив докторську дисертацію і зараз є директором Інституту Промислової електроніки в місті Зелена Гура (Польща). У підготовці наукових спеціалістів велика заслуга проф. Жуйкову Валерію Яковичу, який зумів привити любов до серйозних наукових досліджень багатьом студентам під час їх навчання в інституті. Треба також відзначити відповідального за роботу зі студентами-іноземцями на кафедрі доц. Гулого Віктора Дмитровича. На кінець четвертого періоду на кафедрі працювало, 23 викладача (з них 3 професори та 14 кандидатів наук), 43 співробітника НДС (з них 4 к.т.н.), 5 осіб учбово-допоміжного персоналу та 7 аспірантів денної форми навчання.
Праця співробітників кафедри була відзначена Державною премією УРСР з науки та техніки (Чиженко І.М., Руденко В.С., Сенько В.І.), Республіканською премією Комсомолу ім. Островського (Терещенко Т.О., Назаренко О.В.), Всесоюзною та республіканською преміями ім. Попова (Селіванов М.В., Гулий В.Д., Ромашко В.Я., Артеменко М.Ю.), медаллю АН УРСР за кращу наукову роботу молодих вчених (Жуйков В.Я., Коротєєв І.Є., Сучик В.Є.), трьома преміями КПІ та іншими нагородами. Медалями та дипломами Мінвузу СРСР за кращу студентську роботу нагороджені колишні студенти нашої спеціальності – Рогаль В.В., Сучик В.Є., Стржелецькі Р.Г., Матчук В.І., Радиш І.П., та ін. Проф. Руденко В.С. присвоєно почесне звання “Заслужений працівник вищої школи УРСР”. Постійна робота із студентами в наукових лабораторіях кафедри давала можливість відбирати кращих з них до аспірантури і подальшої роботи на кафедрі. Таким чином кафедра щорічно поповнювалась здібною молоддю, що створювало добрі перспективи для її подальшого розвитку.
П’ятий період роботи кафедри почався з 1992року. Економічна перебудова на України призвела до значних складнощів в роботі кафедри. Зменшились об’єми госпрозрахункових робіт, що виконувалися кафедрою, виникли труднощі з розподіленням на роботу випускників, почалося скорочення фінансування учбового процесу. Нестримна інфляція привела до різкого зменшення фактичної заробітної плати. Почався відтік викладачів, зокрема молодих, до комерційних структур. Пішли з кафедри проф. Жуйков В.Я., кандидати технічних наук Леонченков А. та Гриценко В.Ю., викладачі Левін О.О., Фоменко С.М., Новицький В.А., аспірант Тимошенко В.А.
Незважаючи на труднощі, кафедра продовжувала вести підготовку інженерних та наукових кадрів. У 1994 році захистив докторську дисертацію Коротєєв І.Є. Того ж року вийшов з друку україномовний підручник “Промислова електроніка” автори Руденко В.С., Ромашко В.Я., Трифонюк В.В., який в 1995 році брав участь у конкурсі і отримав премію КПІ ІІ-го ступеня. У 1996 році був виданий підручник “Перетворювальна техніка, частина І” авторів Руденко В.С., Ромашко В.Я., Морозова В.Г. Опубліковано навчальні посібники з грифом Міносвіти авторів Ромашко В.Я. та Трифонюка В.В. Кафедра брала участь у виконанні наукових робіт, що пройшли конкурс на фінансування міністерством освіти України, держкомітетом з науки і техніки при Кабінеті Міністрів. Проте кількість штатних виконавців цих робіт різко скоротилася.
Шостий етап розвитку кафедри ПЕ почався в грудні 1995 року, коли відбулася зміна керівництва кафедри. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я залишив посаду завідувач кафедрою, її засновник Руденко Володимир Семенович, який незмінно працював на цій посаді з 1962 року. Виконуючим обов’язки зав. кафедрою було призначено професора Жуйкова Валерія Яковича, кращого вихованця кафедри, який на той час повернувся на кафедру.
У червні 1996 року було оголошено конкурс на посаду зав. кафедрою. На цю посаду кафедрою, комісією ректорату та Вченою Радою інституту було рекомендовано Жуйкова В.Я. Контракт з Жуйковим В.Я. було укладено на п’ять років.
Продовжувалися наукові дослідження на кафедрі. У 1996 році доц. Терещенко Т.О. доповіла на кафедрі матеріали докторської дисертації на тему “Мікропроцесорне управління вентильними перетворювачами на базі симетричного перетворювання дискретних функцій”. Пізніше ці матеріали були представлені на Міжнародній науково-технічній конференції “Силова електроніка у вирішенні проблем ресурсо- та енергозбереження”. З урахування зауважень дисертацію було рекомендовано до захисту. 28.10.1997р. Т.О. Терещенко успішно захистила докторську дисертацію.
1997 року кафедрі виповнилося 35 років. За цей час кафедрою підготовано понад 4 тисячі інженерів, 50 кандидатів та 7 докторів наук, видано більше 30 підручників, учбових посібників та монографій. Було випущено понад 200 найменувань учбово-методичної літератури. Виконано великий об’єм науково-дослідних робіт, більшість яких (біля 70), впроваджено у промисловість. Весь час відбувається модернізація учбових лабораторій.
В цей період відбувається перехід на багатоступеневу систему освіти – бакалавр, спеціаліст, магістр, для яких розроблено учбово-методичну документацію. Почався перехід на викладання дисциплін українською мовою, регулярно виходять з друку підручники та навчальні посібники. Співробітники кафедри активно приймають участь в організації та проведенні міжнародних наукових конференцій на базі НТУУ “КПІ”, Харківського політехнічного інституту (м. Алушта) та інших організацій. Кафедра поступово комплектується новітньою технікою: створено сучасну лабораторію комп’ютерної техніки; обладнано лабораторію мікропроцесорної техніки та дипломного проектування. Стабілізувався та почав зростати обсяг науково-дослідних робіт та розробок, зокрема науковці кафедри взяли участь в міжнародній програмі Copernicus в 2010-2012 рр.
Колектив авторів - співробітників кафедри промислової електроніки (проф. Ямненко Ю.С., доц. Хижняк Т.А.) та Інституту електродинаміки НАН України (с.н.с. Блінов І.В., с.н.с. Чопик В.В.) удостоєний Премії Президента України для молодих вчених у 2010 р..
Новий вектор розвитку кафедра промислової електроніки отримала в 2015 р. з обранням на посаду завідувача кафедри молодого професора, вихованки кафедри Ямненко Юлії Сергіївни. На кафедрі продовжувала діяти наукова школа «Теоретичні основи перетворення параметрів електричної енергії» за науковими напрямами розробки пристроїв перетворювальної техніки та силової електроніки; методів, алгоритмів та систем керування у електроніці; та отримали розвиток напрями мікропроцесорної техніки, спеціалізованих та промислових мікропроцесорних пристроїв, спеціалізованих та промислових мікропроцесорних пристроїв, та аналіз в полях Галуа (проф. Терещенко Т.О., проф. Ямненко Ю.С.) та в просторі багатьох змінних (доц. Вербицький Є.В.) в рамках яких виконувались прикладні дослідження. Зокрема дослідники кафедри доц. Перекрест В.В. та доц. Тодоренко В.А. сумісно з Міжнародною асоціацією «Сварка» приймали участь в розробці інноваційного пристрою електрокоагулятор ЕК300М1 для зварювання живих тканин.
Проводиться велика робота в області методичної, науково-технічної діяльності та міжнародного співробітництва. Кафедра є співорганізатором міжнародних конференцій «Проблеми сучасної електротехніки» та «SMART- технології в енергетиці та електроніці», міжнародної конференції молодих вчених «Електроніка».
В 2019 році на базі кафедри відкрито спільну навчально-науково-дослідну лабораторію аналогової електроніки «Melexis – КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Молоді вихованці кафедри ведуть активну наукову діяльність та отримують відзнаки на університетському та національному рівнях.
За роботу по створенню університетського наносупутника старший викладач кафедри Коваленко Є.Ю. нагороджений заохочувальною відзнакою – «Нагрудним знаком О.М. Макарова».
Викладачі кафедри доц. Бондаренко О.Ф., доц. Вербицький Є.В, доц. Клен К.С., доц. Миколаєць Д.А. в 2015-2019 роках отримують премії «Молодий викладач-дослідник КПІ», а в 2019 р. колектив авторів у складі Вербицький Є.В, Клен К.С., Миколаєць Д.А. удостоєний премії Президента України для молодих вчених.
Протягом усіх років існування кафедра ПЕ вела значну навчально-методичну та наукову роботу. Засновник кафедри промислової електроніки КПІ та наукової школи з напівпровідникової перетворювальної техніки проф. Руденко Володимир Семенович очолював кафедру протягом 33 років з 1962 року по 1995 рік. Завдяки його таланту організатора, вченого, викладача спочатку нікому не відома кафедра поступово перетворилася на потужний творчий колектив з міцною матеріально-технічною базою. Випускники кафедри протягом багатьох років незмінно мали великий попит на ринку праці. За цей час співробітники кафедри видали 12 підручників та 7 навчальних посібників з грифом Міносвіти, написали 19 монографій. На сьогодні майже всі викладачі кафедри є її випускниками.
Міжнародні зв’язки випускової кафедри промислової електроніки з навчальними закладами та науковими організаціями інших країн характеризуються діяльністю у двох напрямках: підготовка фахівців для зарубіжних країн та міжвузівське співробітництво. В рамках міжнародного співробітництва кафедра промислової електроніки співпрацює з вченими вищих навчальних закладів таких країн, як Естонія (Талліннський технічний університет), Грузія (Грузинський технічний університет, м. Тбілісі), Польща (Зеленогурська політехніка, Варшавська політехніка). Міжнародному співробітництву вчених кафедри промислової електроніки та фахівців іноземних академічних та навчальних закладів сприяє проведення традиційної Міжнародної конференції “Проблеми сучасної електротехніки” у Національному технічному університеті України “КПІ”. Кафедра являється співорганізатором проведення цієї конференції.
Після об’єднання кафедр під керівництвом проф. Ямненко Ю.С. у 2019 р. набули продовження освітні та наукові традиції обох кафедр в рамках освітніх програм «Електронні прилади і пристрої» та «Електронні компоненти та системи на рівнях освіти бакалавр та магістр та освітньої програми доктора філософії «Електроніка», яка в 2021 р. пройшла акредитацію та отримала відзнаку як зразкова. За роботу "Фізико-технічні засади створення керованих нано- і мікроструктур на поверхні твердих тіл" д.т.н., професору кафедри електронних пристроїв та систем Кузьмичєву Анатолію Івановичу присуджена Національна премія України імені Бориса Патона 2021 року. У зв’язку з довготривалим стажуванням проф. Ямненко Ю.С. у Мюнхенському Технічному Університеті з вересня 2022 р. кафедру очолив проф. Вербицький Є.В. та продовжив і розвинув наукові напрямки і традиції, закладені попередниками.